Тематичний напрям 1.

Тематичний напрям 1.

Стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ НА РИНКУ ПРАЦІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Андрушко Марина Володимирівна,

Студентка V курсу, групи УП -14

 Житомирського державного технологічного університету

Вихід молоді на ринок праці, відбувається, переважно, після закінчення навчання. Саме на цьому етапі виникає багато проблем щодо реалізації їх трудового потенціалу. Окремі проблеми тим чи іншим шляхом долаються самою молоддю, але деякі проблеми можуть бути вирішені лише за умови державного сприяння. Існують наявні недоліки в сучасному механізмі державного впливу на процеси працевлаштування молоді.

Проблема працевлаштування та зайнятості молоді давно вже є предметом дослідження економістів, соціологів, демографів, психологів та перебуває в центрі уваги державних установ та неурядових організацій. Дослідженням проблем безробіття та працевлаштування молоді займалися такі вчені як Д.Л.Богиня, О.А.Грішнова, Е.М.Лібанова, М.С. Мутяк, В.В.Онікієнко, В.О. Покрищук, Г.О. Радіонова, Ю.М.Щотова та ін.

Актуальність теми обумовлена тим, що молодь – головна рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальних, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначають майбутнє суспільства, держави та світового співтовариства. Одним з перспективних напрямів залучення молоді в суспільні процеси країни є першочергове забезпечення молоді робочими місцями.

Покликанням молоді є формування майбутнього української держави, її розбудови, зміцнення, виведення на передові економічні, наукові, культурні рубежі. Але зараз молоді люди потребують допомоги і підтримки, аби отримати професію і освіту, влаштуватися на роботу, створити міцну забезпечену сім'ю. 1 це повинні зрозуміти у владних структурах. Важливо, щоб молоді громадяни брали активну участь у підготовці законодавчих проектів, які безпосередньо стосуються їхнього життя.

За Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», молодь, молоді громадяни – громадяни України віком від 14 до 35 років [1].

Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки:

- досить високим освітнім рівнем;

- низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного й соціального середовища;

- підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), до змісту, характеру і умов праці;

- високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв'язків молодої людини.

Однією із проблем працевлаштування молоді також є проблема невисокої конкурентоспроможності випускників навчальних закладів. Вона полягає у складності пошуку першого робочого місця, що спричинене відсутністю досвіду та практичних навиків роботи молоді. Саме це і зумовлює значне безробіття молоді віком 15-24 роки.

Згідно даних державної служби зайнятості у Житомирській області станом на кінець лютого 2014 року на обліку перебувало 8238 осіб безробітної молоді у віці до 35 років, що становить 42,5% від загальної кількості безробітних на даний період.

Щороку навчальні заклади випускають молодих спеціалістів, більшість з яких є зайвими на ринку праці. Це перш за все показує неузгодженість державного замовлення підготовки навчальними закладами з потребами ринку праці і призводить до диспропорції попиту і пропозиції дипломованих фахівців.

На державному рівні необхідно запропонувати ряд заходів, щодо створення умов для підготовки кваліфікованих фахівців і робітників відповідно до умов сучасного виробництва. Держава, в свою чергу, повинна виконувати задекларовані у молодіжному законодавстві гарантії, приймати та реалізовувати регіональні молодіжні програми.

Право на працю є одним з основних прав людини. І для того, щоб говорити про майбутнє нашої держави, а саме молодь - це і є її майбутнє, потрібно підтримати її сьогодні і допомогти у реалізації цього життєво необхідного права людини.

Список використаних джерел:

1. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. - № 2998-ХІІ (зі змінами та доповненнями) [електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.rada.gov.ua.

2. Андел І. Управління працевлаштуванням випускників навчальних закладів в регіоні // Україна: аспекти праці. - 2000. - №2.

3. Мутяк М. Менеджмент зайнятості молоді: міжнародний аспект // Україна: аспекти праці. – 2005. - № 4. – С. 24-28.

ЗНАЧЕННЯ ОЦІНКИ УЗГОДЖЕНОСТІ ІНТЕРЕСІВ В УПРАВЛІННІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ РЕГІОНУ

Гавриличенко Євгенія Вікторівна

Харківський національний університет

міського господарства імені О. М. Бекетова

В умовах нестабільної економіки та незадовільного стану житлово-комунального господарства України однією з найбільш значущих завдань державної політики є удосконалення напрямків управління галуззю.

Ефективне функціонування житлово-комунального господарства регіону в значній мірі залежить від узгодженості інтересів його учасників. Управління житлово-комунальним господарством передбачає принаймні узгодження інтересів таких учасників як: державні органи управління, органи місцевого управління, виробники й споживачі житлово-комунальних послуг. Першочерговим завданням є створення системи управляння, яка максимально відповідала б інтересам всіх учасників житлово-комунального господарства.

Якщо проаналізувати інтереси учасників житлово-комунального господарство, то стає очевидним, що їхні цілі і способи досягнення цілей суттєво відрізняються один від одного. У загальному вигляді це виглядає наступним чином:

- органи державної влади зацікавлені в організації стабільної роботи житлово-комунального господарства при мінімальному витрачанні бюджетних коштів;

- органи місцевого самоврядування зацікавлені у збільшенні обсягів фінансування з боку державних органів влади для створення умов для нормального функціонування галузі та задоволення потреб населення;

- виробники житлово-комунальних послуг зацікавлені в отриманні максимального прибутку, що в більшості випадків здійснюється за рахунок підвищення тарифів на послуги;

- споживачі зацікавлені у мінімізації витрат на житлово-комунальні послуги при збільшенні їхньої якості.

Отже, без врахування та взаємозв'язку інтересів, що нерідко суперечать один одному, без вироблення рішень, прийнятних для всіх учасників, ефективну систему управління житлово-комунальних господарством створити неможливо. Тому баланс інтересів учасників житлово-комунального господарства виступає критерієм ефективності управління галуззю. Так, виступаючи критерієм ефективності, баланс інтересів, дозволяє оцінити, якою мірою система управління житлово-комунальним господарством регіону сприяє реалізації цілей і завдань галузі в цілому. Вирішення цього комплексу питань представляє суттєвий теоретичний і практичний інтерес.

Сформувати певні шляхи підвищення ефективності управління житлово-комунальним господарством регіону можна за оцінками стану узгодженості й рівня забезпеченості інтересів його учасників.

Оцінка стану узгодженості й рівня забезпеченості інтересів учасників житлово-комунального господарства має практичне використання за багатьма напрямками управління житлово-комунальним господарством регіону:

- створення раціональної політики тарифного регулювання;

- підвищення ефективності координації й регулювання функціонування житлово-комунального господарства;

- удосконалення державної та регіональної нормативно-правових основ функціонування житлово-комунального комплексу;

- підвищення ефективності управлінських рішень з управління якістю житлово-комунальних послуг;

- підвищення інвестиційної привабливості підприємств житлово-комунального господарства.

Проведення оцінки стану узгодженості й рівня забезпеченості інтересів дає можливість проаналізувати, інтереси яких учасників ЖКК є найбільш неузгодженими та забезпеченими і повинно проводитися з використанням комплексного підходу, який передбачає:

- формування обґрунтованої системи показників, за допомогою яких можливо здійснити кількісну оцінку окремих аспектів забезпеченості інтересів учасників ЖКК;

- визначення планових або нормативних значень кожного показника, виходячи з перспективних завдань і стратегії розвитку галузі;

- визначення динаміки значень показників, проведення їх порівняльного аналізу;

- визначення резервів підвищення ефективності діяльності галузі.

Результати оцінки забезпеченості оцінки стану узгодженості й рівня забезпеченості інтересів учасників житлово-комунального господарства регіону повинні дозволяти виявити розбіжності результативних показників та проаналізувати їхню динаміку, що дає можливість визначити, інтереси яких з учасників є найменш забезпеченими, та є підставою для прийняття подальших управлінських рішень.

Таким чином, оцінка узгодженості й рівня забезпеченості інтересів учасників житлово-комунального господарства виступає важливим інструментом при прийнятті управлінських рішень щодо подальшого розвитку галузі, а розробка відповідного інструментарію для його проведення  є основним орієнтиром подальших досліджень.

удк 352.075

Удосконалення роботи органів місцевого самоврядування у сфері торгівлі

Глотова Юлія Олександрівна

слухач I курсу магістратури державного управління

Донецький Національний Технічний університет,

Спеціаліст 1 категорії відділу торгівлі та громадського харчування

Пролетарської районної у місті Донецьку ради

  

Стаття присвячена проблемам виконання державних функцій органами місцевого самоврядування у сфері торгівлі. Автор зазначає ряд складнощів і суперечностей, що виникають при організації обліку об'єктів торгівлі, виконанні заходів Програми економічного і соціального розвитку цієї сфери, вказує на необхідність доопрацювання законодавчої бази, розробки нової системи обліку об'єктів торгівлі, в тому числі можливість використання сучасних інформаційних технологій та програмного забезпечення.

Ключові слова: органи місцевого самоврядування, власні та делеговані повноваження, дислокація об’єктів торгівлі, єдиний програмний ресурс.

Статья посвящена проблемам выполнения государственных функций органами местного самоуправления в сфере торговли. Автор отмечает ряд сложностей и противоречий, возникающих при организации учета объектов торговли, выполнении мероприятий Программы экономического и социального развития этой сферы, указывает на необходимость доработки законодательной базы, разработки новой системы учета объектов торговли, в том числе возможность использования современных информационных технологий и программного обеспечения.

The article deals with the implementation of state functions of local authorities in the sphere of  trade. The author notes a number of complexities and contradictions that arise in the organization recording the trade execution of the Program of economic and social development of the sphere, points to the need to improve the law, developing a new system of registration of trade facilities, including the possibility of using modern information technology and software.

Торгівля є важливою частиною економіки будь-якої країни, її стан визначає рівень життя населення, тому повноцінна та ефективна система функціонування об'єктів торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення є показником економічно та соціально розвиненої держави. Питання розвитку торгівлі розглядаються на всіх рівнях державної влади, проте метою даного дослідження є оцінка стану обліку, розвитку та контролю об'єктів торгівлі безпосередньо на місцевому рівні.

Об'єктом дослідження є реалізація функцій державного управління районних у місті рад у сфері торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення. Предмет дослідження - удосконалення системи реалізації функцій державного управління районних у місті рад у сфері торгівлі. Одним з найважливіших завдань відділу торгівлі та громадського харчування районної у місті Донецьку ради є розширення та удосконалення обліку мережі підприємств торгівлі, контроль забезпеченості жителів району торговельними площами, створення комфортних умов на підприємствах та ринках району.

 В даний час існує ряд проблем практичного здійснення функцій державного управління органами місцевого самоврядування в частині виконання власних та делегованих повноважень. Актуальними проблемами залишаються:

--недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази, передусім необхідність прийняття Закону України «Про внутрішню торгівлю»;

--недосконалість системи статистичного обліку показників розвитку торгівлі та ресторанного господарства.

Актуальність дослідження полягає в розробці методики усунення суперечностей у сфері виконання повноважень органів місцевого самоврядування у сфері торгівлі, розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи обліку об'єктів торгівлі як частини заходів Програми економічного та соціального розвитку даної сфери, в пошуку нових шляхів організації роботи відділу торгівлі та громадського харчування райради, координації та взаємодії з іншим службами району [11].

                                                                                                                                                       З метою покращення якості життя населення за рахунок структурних змін в економіці, підвищення конкурентоспроможності регіону розробляються Програми економічного та соціального розвитку регіонів. Законодавчою основою для розроблення Програми є Конституція України [7], Закон України від 23.03.2000  №1602-ІІІ «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»[3] та постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 №621 «Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету» [9].

  Стратегічними завданнями сфери торгівлі буде збереження та закріплення позитивних тенденцій у забезпеченні населення товарами народного споживання та розвиток торгової мережі нових форматів. З метою реалізації заходів, спрямованих на зростання добробуту та підвищення рівня життя населення за рахунок створення умов щодо сталого економічного, інвестиційного розвитку регіону та розвитку підприємницької діяльності, у виконання розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, згідно листа Донецької міської ради, щорічно районні у місті Донецьку ради готують проекти Програми економічного та соціального розвитку району у розрізі галузей.

Одним із важливіших заходів, що характеризує стан торгівлі певного регіону, міста, району є показник роздрібного товарообігу, включаючи ресторанне господарство, офіційно зареєстрованих підприємств усіх форм власності та господарювання у діючих цінах в сумі.

У результаті проведених  реорганізацій  протягом останніх років, в районі була скасована така служба як  районне управління статистики (зараз необхідні відомості на платній основі надає «Головне управління статистики у Донецькій області» [14]. Результатами проведеного « реформування» стала неможливість отримання в розрізі районів безкоштовних статистичних даних, наприклад, про обсяг товарообігу по торговим підприємствам, обсязі наданих побутових послуг, офіційно зареєстрованих  на території конкретного району. Це ускладнює підготовку звітності, змушує засновувати розрахунки на середніх показниках та, як результат, спотворювати реальну ситуацію як на рівні району, так і на міському рівні.

Наступним показником є показник ступеню розвитку сфери торгівлі та ресторанного господарства, що включає такі завдання:

1. Сприяння оптимізації торговельної мережі м. Донецька з урахуванням   нормативів забезпеченості торговельними площами та місцями у закладах ресторанного господарства; розширення  мережі підприємств, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі.

Відділ торгівлі та громадського харчування районної у місті ради для виконання функцій управління здійснює облік об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування населення у вигляді дислокації торгівельних об’єктів. Ця дислокація формується і надається при здачі річного звіту до Донецької міської ради для відображення поточного стану та динаміки об'єктів торгівлі. Слід зазначити, що збір інформації про фізичних осіб-підприємців, що здійснюють діяльність на території району, ускладнюється відсутністю чіткого механізму процедури відкриття (закриття) об'єктів торгівлі, а також відсутністю взаємодії між підприємцями району та відділом торгівлі та громадського харчування. В даний час районні у місті ради не мають повноважень в частині видачі дозвільних документів. Питання виділення земельних ділянок для розміщення торговельних об'єктів - прерогатива Управління Донецької міської ради « Єдиний дозвільний центр»[15], в деяких випадках рішення приймається за погодженням з місцевими органами; узгодження статусу підприємства ресторанного господарства - Управління споживчої інфраструктури і агропромислового розвитку Донецької міської ради. Законодавством не передбачена звітність (місячна, щоквартальна, річна, при відкритті, закритті об'єктів торгівлі) фізичних осіб - підприємців перед районними у місті радами. Тобто відсутні  такі необхідні компоненти повноцінного функціонування управлінської системи як керівний вплив та зворотний зв'язок, в результаті чого діяльність управлінської системи перестає носити безперервний характер, не виконується основна функція управління - досягнення поставлених цілей.

2.Узгоджувати відкриття закладів (підприємств) ресторанного господарства усіх  форм власноcтi згідно з чинними законодавчими та нормативними документами, регламентуючими вимоги к закладам ресторанного господарства, після узгодження з установами санітарно-епідеміологічної служби у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів [10],  режим роботи торгівельного об’єкта та закладу ресторанного господарства встановлюється суб’єктом господарювання самостійно, а у випадках, передбачених законодавством, за погодженням з органами місцевого самоврядування. Таким чином, при самостійному встановленні підприємцями режиму роботи (особливо це стосується цілодобового режиму роботи, а також режиму роботи підприємств ресторанного господарства) це може не задовольнити жителів району, чиї будівлі розташовані поблизу цих закладів. Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим роботи встановлюється суб’єктом господарювання за домовленістю з їх адміністрацією [13].

3. Забезпечити виконання заходів, затверджених рішенням виконкому міськради від 25.11.2009 №400 "Про затвердження заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобильних груп населення на 2010-2015 роки  "Безбар'єрне місто", облаштувати елементами доступності   (пандуси, поручні, з'їзди).

 У Донецьку виконуються плани програма «Безбар'єрне місто» щодо створення безперешкодного життєвого середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення. Районні у місті ради проводять роз’яснювальну роботу, активізують роботу з фізичними особами - підприємцями щодо створення сприятливих умов для доступу до об'єктів людей з обмеженими фізичними можливостями, як на вже створених об’єктах торгівлі, так і на тих, що відкриваються. 

Дуже важливу роль в економіці країни має показник збільшення обсягів продажу  товарів вітчизняних товаровиробників.

Цей показник включає в себе такі заходи як сприяння  організації та проведенню ярмарків продукції із залученням виробників товарів народного споживання та сільськогосподарської продукції, а також проведення виставок - продаж.

Наступним завданням Програми є вдосконалення роботи ринків. Ринок - це спеціально відведене та обладнане місце для надання послуг з продажу товарів, на території якого суб'єкт господарювання, який має право на користування або розпорядження даною земельною ділянкою, організовує та / або забезпечує створення належних умов для здійснення процесу купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій [13].Зараз діяльність ринків міста Донецька регулюється   Правилами торгівлі на ринках м. Донецька, які затверджені рішенням Донецької міської ради  17.06.2011 № 6/26.

Особливе значення для країни має соціальний захист працівників галузі. Соціальний захист - необхідний елемент функціонування будь-якого достатньо розвиненої держави. Глибокі соціально - економічні перетворення, що відбуваються в Україні, спрямовані на утвердження ринкової економіки, створюють проблему забезпечення ефективного соціального захисту громадян взагалі і працівників підприємств, зокрема, надзвичайно актуальною. З одного боку, ці перетворення підсилюють соціальний захист громадян, але з іншого, потрібно вживати набагато більше зусиль щодо соціального захисту в деяких важливих сторонах життєдіяльності людини: захисту від безробіття, інфляції, матеріальної незабезпеченості значної частини громадян. Об'єктивна потреба породжує необхідність посилення соціального захисту з широкого спектру напрямків. Але головним залишається захист від зниження життєвого рівня трудящих і від безробіття, а на конкретному підприємстві - це турбота про умови про зміст праці, організації та системі оплати праці працівників.[6]. Після набуття Україною статусу суверенної, демократичної держава в корені змінилася система соціального захисту населення. Закон «Про загальнообов'язкове державне страхування»  встановлює основні принципи та порядок перерозподілу відповідальності за соціальне забезпечення між державою, роботодавцями та профспілками на страхових посадах. Відділ торгівлі та громадського харчування сприяє підвищенню заробітної плати працівникам сфери торгівлі та ресторанного господарства, враховуючи вимоги Генеральної, Регіональної і галузевої угод, Державного класифікатора професій працівників, що є обов'язковими при формуванні системи оплати праці. Також до компетенції відділу торгівлі та громадського харчування райради входить забезпечення взаємодії з Міським та міжрайонними у   м. Донецьку центрами зайнятості щодо питань створення нових робочих місць, працевлаштування робітників на підприємства, які здійснюють діяльність з роздрібної   торгівлі та ресторанного господарства.

Підтримка та розвиток малого підприємництва – сприяння з боку відділу торгівлі та громадського харчування організації та проведенню семінарів, нарад, «круглих столів» з питань розвитку сфери торгівлі та ресторанного господарства, з метою залучення  інвестиційних і кредитних коштів у розвиток матеріально – технічної бази підприємств  роздрібної торгівлі та закладів ресторанного господарства, консультаційна робота з підприємцями.

Заходи щодо захисту прав громадян, як споживачів - згідно з повноваженнями та діючим законодавством відділ торгівлі та громадського харчування райради розглядає скарги та звернення щодо питань торгівельного обслуговування, захисту прав громадян, як споживачів, взаємодія  та сприяння в роботі Державного підприємства Донецький центр з проблем захисту прав споживачів [4].

Кадрове забезпечення - підвищення  кваліфікації та професійна підготовка спеціалістів торгівлі, ресторанного господарства. На превеликий жаль, в сфері торгівлі та громадського харчування досить розповсюджена така проблема як висока плинність персоналу, що негативно відображається на функціонуванні як конкретного підприємства, так і району, міста, області.

На практиці майже кожен з заходів Програми економічного та соціального розвитку сфери «Торгівля та ресторанне господарство» потребує доопрацювання. Затверджене рішення виконкому міськради від 25.11.2009 №400 "Про затвердження заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2010-2015 роки "Безбар'єрне місто", досягнуті певні результати, але це питання залишається актуальним на цей час. Облаштування об’єктів торгівлі та ресторанного господарства елементами доступності повинно відбуватися не за бажанням (чи не бажанням) власника, а бути обов’язковою умовою для усіх підприємств незалежно від форми власності.

 Для реалізації однієї з основних функцій відділу - контрольної, з метою дотримання «Порядку ведення торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів»  організації більш ефективного механізму обліку руху об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування населення, слід розглянути можливість розробки та застосування на практиці нової системи збору даних про розширення (зменшення) торгової мережі району. Однак, необхідно ретельно і в деталях продумати даний механізм, щоб отримана в результаті система обліку не стала черговим «бюрократичним бар'єром» на шляху суб'єктів підприємницької діяльності та, як результат, зменшення торгової мережі району та інших негативних наслідків.

   Одним з можливих шляхів вирішення даної проблеми може стати введення єдиної інформаційної бази обліку підприємців, які здійснюють торговельну діяльність у районі, програмного ресурсу, який буде акумулювати і систематизувати повну інформацію про підприємця. В даний час, для отримання інформації, чи дійсно особа є суб'єктом підприємницької діяльності,  слід скористатися інформаційним ресурсом «Інформаційно - ресурсний центр» [1]. Державне підприємство «Інформаційно - ресурсний центр» забезпечує функціонування єдиних і державних реєстрів, відповідає за збереження даних та їх захист від несанкціонованого доступу та руйнування, проводить навчання державних реєстраторів та адміністраторів, видає спеціалізований друкований засіб масової інформації з питань державної реєстрації, здійснює інформаційно-довідкове обслуговування єдиних і державних реєстрів та виконує інші функції, передбачені актами законодавства [1].

   З метою удосконалення системи обліку об'єктів торгівлі, виконання контрольних функцій, доцільно розглянути можливість створення єдиного ресурсу - програмного забезпечення, яке об'єднає розгорнуту інформацію про фізичну особу - підприємця, з ідентифікацією в розрізі  суб'єктів підприємницької діяльності із створенням облікової картки, а саме - інформація про: наявність підприємництва,  наявність дозвільних документів на земельну ділянку (наявність затверджених рішень Донецької міськради, договорів оренди земельних ділянок, контроль термінів дії, стан оплати (наявність заборгованості), про податкову заборгованість, про працевлаштованих на даному підприємстві співробітників, відповідність рівня заробітної плати, про укладені договори на вивіз сміття, стан заборгованості, інформація Донецької міської санітарно - епідеміологічної станції про проходження погодження асортименту товарів на даному об'єкті торгівлі, про узгодженнях статусу (для ресторанного господарства).

З метою збільшення обсягів товарообігу вітчизняних виробників, для підтримки сільгоспвиробників регулярно проводяться ярмаркові заходи. Ярмарки користуються попитом у населення, проведення у святкові дати вже є доброю традицією, що склалася у районі. Тому дуже важливо не тільки зберегти існуючи традиції, але й вдосконалювати та підвищувати рівень організації та проведення таких заходів. Слід розглянути можливість розроблення взаємовигідної як для населення, так і для товаровиробників схеми проведення ярмарків, що дозволить залучати нових учасників ярмаркових заходів, покращить торгівельне обслуговування, надасть можливість встановлювати привабливі для покупців ціни.

Вдосконалення роботи ринків має важливе значення, багато людей, незважаючи на існуючу мережу супермаркетів, надає перевагу саме ринкам. Тому, для створення більш сприятливих умов для покупців підприємцям слід приділити увагу розробці проектів реконструкції та загальної модернізації ринків, приведенню ринків до ринкових комплексів, що відповідають європейському рівню.

Ліквідація стихійної торгівлі – проблема, для вирішення якої недостатньо зусиль тільки міліції, або тільки відділу торгівлі та громадського харчування. Потрібні регулярні спільні рейди, підтверджене документально проведення, залучення інших служб до цієї проблеми, більш жорсткий контроль за виконанням адміністративних санкцій [12].

Владні структури і бізнес повинні спільно шукати нові підходи до регулювання торгівлі. Необхідно своєчасно виявляти негативні тенденції її розвитку та оперативно реалізовувати необхідні заходи з виправлення ситуації. Таким негативним явищем в даний час стає зменшення ролі органів місцевого самоврядування у сфері контролю підприємств торгівлі, формальний підхід до складання звітності з причини відсутності чітких та відповідних реальності  даних. Йдеться, насамперед, про можливість внесення змін в існуючу нормативно - правову базу, розширенні не тільки повноважень органів місцевого самоврядування, а й прав, пошуку нових підходів до розробки стратегічних технологій і методів їх реалізації, створення ефективної системи аналізу та контролю ситуації, що дозволяють органам державної влади визначати вірні орієнтири, оперативно реагувати на що відбуваються зміни. У даній роботі одним із шляхів вирішення проблеми організації системного обліку підприємств району запропонована можливість розробки спільними зусиллями компетентних служб принципово нової методики обліку у відділах торгівлі та громадського харчування, у тому числі і необхідного програмного забезпечення. Дане програмне забезпечення дозволить отримати повноцінну картину в розрізі підприємців району, за наявності технічної можливості, можливе автоматичне виведення списків боржників, наприклад, зі сплати за землю та ін., тобто суттєво посилить можливості районних рад у частині виконання контрольної функції.

Слід зазначити необхідність розробки доповнень до Проекту Концепції реформування місцевого самоврядування в Україні [2], підготовленого Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування, щодо повноважень районних рад у частині виконання контрольної функції сфери торгівлі та ресторанне господарство, законодавства про місцеве самоврядування [5].

Представляється, що тут позначені лише загальні риси проблем функціонування органів місцевого самоврядування в галузі торгівлі та шляхи вирішення існуючих проблем. Подальші дослідження в цій області слід направити на розробку нової системи обліку об'єктів торгівлі, що в цілому забезпечить виконання контрольної функції органами місцевого самоврядування в повному обсязі.

Список використаних джерел:

1. Державне підприємство «Інформаційно - ресурсний центр» [Електронний ресурс] / Офіційний веб - сайт. - Режим доступу:  http://www.irc.gov.ua/

2. Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні [Електронний ресурс] / Офіційний веб -сайт. - Режим доступу: http://www.municipal.gov.ua/articles/show/module/default/article/116

3. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України :  Закон України від 23.03.2000, № 1602-III/ [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1602-14

4. Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19.12.1995, № 481/95-ВР,     [Електронний  ресурс] / Ліга - Закон. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z950481.html

5. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997, № 280/97-ВР. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z970280.html

6.  Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування:  Закон України в редакціі від 11.10.2013 р. № 1058-15 [ Електронний ресурс ] /  Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15

          7. Конституція України від 28.06.1996, № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]/ Офіційний сайт Верховної Ради України – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254

8. Міністерство соціальної політики України [Електронний ресурс] / Офіційний веб -сайт. - Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/index

9. Про розроблення прогнозних і програмних  документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 621 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України.  - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/621-2003-%D0%BF

10. Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів: Постанова Кабінету Міністрів від 15.06.2006 р. № 833. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/833-2006- % D0 % BF

11. Про делегування повноважень районним у місті радам та їх виконавчим комітетам:  Рішення Донецької міської ради від 21.02.2007 № 8/62 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Донецької міської ради України. - Режим доступу: http://lukyanchenko.dn.ua/doc11.php

12. Правила благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в місті Донецьку: Рішення Донецької міської ради від 23.11.2011 р. № 10 /7 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Донецької міської ради України. - Режим доступу:

 http://lukyanchenko.dn.ua/public_echo.php?id=9886

13. Правила торгівлі на ринках м. Донецька, затверджені рішенням Донецької міської ради  17.06.2011 № 6/26 / [Електронний ресурс]/ Офіційний сайт Донецької міської ради України. - Режим доступу: http://lukyanchenko.dn.ua/public_echo.php?id=3734

14.Управління статистики в Донецькій області. [Електронний ресурс] / Офіційний веб -сайт. - Режим доступу: http://donetskstat.gov.ua/

15.Управління Донецької міської ради «Єдиний дозвільний центр» [Електронний ресурс] Офіційний веб -сайт. - Режим доступу: http://erc.at.ua/

НАПРЯМИ РОЗРОБЛЕННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ БЛАГОУСТРОЮ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Ігнатенко Олександр Павлович,

канд. ек. наук, Докторант кафедри управління національним господарством

Національна академія державного управління при Президентові України

Розроблення й реалізація державної політики в сфері благоустрою населених пунктів повинні спиратись на відповідну наукову базу, що дозволить приймати оптимальні управлінські рішення в сфері благоустрою населених пунктів, застосовувати науково обґрунтовані критерії та ефективні механізми узгодження інтересів різних груп. Тому таким важливим є розуміння сутності державної політики в цій сфері, її основних цілей, завдань і принципів розроблення та реалізації державної політики в сфері благоустрою населених пунктів.

На нашу думку, державна політика в сфері благоустрою населених пунктів полягає у сукупності державних управлінських рішень, що здійснюються органами законодавчої і виконавчої влади, та створенні системи єдиних заходів державного регулювання із законодавчого і контрольного характеру з метою забезпечення сталого функціонування об’єктів благоустрою та територій населених пунктів для забезпечення ефективної життєдіяльності населення.

З огляду на це державну політику в сфері благоустрою населених пунктів можна розглядати як діяльність органів державної влади, що включає формулювання стратегічної мети розвитку цієї сфери, розроблення напрямів, цілей діяльності держави як регулятора процесів, а також інструментів для досягнення визначених стратегічної мети і цілей. Виходячи із зазначеного, складовими будь-якої концепції, програми державної політики є її принципи, стратегічна мета, система взаємопов’язаних цілей, напрямів та інструментів впливу на сферу благоустрою населених пунктів. 

Розроблення державної політики в сфері благоустрою населених пунктів базується на певних принципах або положеннях, які умовно можна розділити на дві групи: 

1) загальні принципи, які стосуються розроблення державної політики у будь-якій сфері суспільної життєдіяльності - вони є базовими, вихідними положеннями у процесі розроблення державної політики в сфері благоустрою населених пунктів; 

2) специфічні принципи, що стосуються саме процесу розроблення державної політики в сфері благоустрою населених пунктів - вони враховують особливості стану сфери, потреб населення тощо. 

Серед принципів першої групи найбільше значення мають принципи: науковості, комплексності (системності), реалізму в установленні співвідношення цілей та інструментів їхнього досягнення, конкретно-історичного підходу, альтернативності.

Стрижневим принципом будь-якої державної політики є науковість. Науковість державної політики в сфері благоустрою населених пунктів визначається тим, наскільки повно в ній ураховано об’єктивні соціально-економічні закони, механізми їхньої дії. Методологічною базою розроблення державної політики в сфері благоустрою населених пунктів слугують теоретичні напрацювання світової та вітчизняної наукової думки, позитивний досвід вирішення проблем в сфері благоустрою населених пунктів, у тому числі в інших країнах.

Науковість державної політики в сфері благоустрою населених пунктів доповнюється таким принципом, як комплексність (системність) здійснення заходів держави у цій сфері, урахування механізму взаємодії цієї сфери з іншими сферами суспільства: політичною, соціальною. Якщо державна політика в сфері благоустрою населених пунктів здійснюється некомплексно, то вона не дає бажаних результатів, оскільки реалізація одних заходів та нехтування іншими знижує її ефективність.

Принциповим у державній політиці в сфері благоустрою населених пунктів є реалізм у встановленні співвідношення цілей та інструментів їхнього досягнення. Суб’єкти розроблення державної політики повинні чітко прораховувати наслідки застосування того чи іншого інструменту політики для досягнення встановленої цілі.

Важливе значення має принцип конкретно-історичного підходу до розроблення державної політики. Ідеться про те, що вона не може бути єдиною, універсальною за своїм змістом для всіх країн і навіть для окремої країни на різних етапах її розвитку. Цілі державної політики в сфері благоустрою населених пунктів змінюються залежно від розвитку економічної системи, внаслідок демографічних змін, зміни економічної кон’юнктури, зрушень у соціально-культурних цінностях суспільства тощо. Відповідно, мають змінюватись і програми державної політики. Державні інституції повинні оперативно реагувати на зміну зазначених умов і вносити відповідні корективи в свої програми.

Державна політика в сфері благоустрою населених пунктів має враховувати різні варіанти розвитку цієї сфери в країні, тобто ґрунтуватись на принципі альтернативності. Важливим засобом ефективності державної політики є дієвий громадський контроль за діями органів влади – основних суб’єктів розроблення державної політики.

Під принципами реалізації державної політики в сфері благоустрою населених пунктів необхідно, на наш погляд, розуміти такі способи організації, які забезпечують досягнення її цілей. До них доцільно включити принципи: відкритості, прозорості та публічності, диверсифікованості інструментарію, уніфікованості процедур, справедливості і неупередженості, солідарності, ефективності.

Принцип відкритості передбачає повне і своєчасне оприлюднення центральним урядом інформації про зміни в нормативно-правових актах, що регулюють цю сферу, пріоритети державних програм, затверджені обсяги бюджетних асигнувань у цю сферу тощо. З принципом відкритості тісно корелюється принцип публічності та прозорості. Публічність означає прийняття рішень відповідними органами публічної влади, тобто Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, що мають відповідні владні повноваження, які закріплені в нормативно-правових актах. Для забезпечення прозорості державної політики усім зацікавленим сторонам має надаватись необхідна інформація стосовно прийняття управлінських рішень у процесі реалізації державної політики. Дотримання принципу прозорості має на меті досягнення довіри громадськості, місцевих органів влади до рішень і дій центрального уряду.

Під принципом диверсифікованості інструментарію розуміється необхідність застосування різноманітних інструментів для вирішення проблем у цій сфері та досягнення відповідних цілей. Оскільки окремі інструменти приводять до неоднакових наслідків, доцільно урізноманітнювати їх набір, що дозволяє збалансовувати позитивні та негативні ефекти, переваги й недоліки і досягати бажаного результату.

Принцип уніфікованості процедур передбачає застосування однакових методик виконання вимог на всій території країни. Для дотримання цього принципу необхідно, щоб усі процедури були закріплені відповідними нормативно-правовими актами і неодмінно дотримувались. Крім того, реалізація державної політики повинна базуватись на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами.

Основною (стратегічною) метою розроблення і реалізації державної політики повинно бути комплексне вирішення проблем у сфері благоустрою населених пунктів та забезпечення її стійкого функціонування та розвитку.

Зміст державної політики в сфері благоустрою населених пунктів суттєво різниться залежно від рівня її розроблення. Якщо загальнодержавна політика у сфері благоустрою населених пунктів визначає стратегічні напрями, встановлює її пріоритети, цілі і завдання, то на регіональному рівні повинні бути вирішені конкретні питання, пов’язані з координацією діяльності та взаємодією органів місцевого самоврядування, їх міжмуніципальною співпрацею в цій сфері, вирішення найбільш соціально важливих регіональних питань в цій сфері.

Численність суб’єктів, що розробляють та реалізують державну політику в сфері благоустрою населених пунктів, зумовлює потребу в координації та узгодженні їхніх дій у цій сфері. Незалежно від рівня розроблення державної політики в сфері благоустрою населених пунктів – загальнодержавного, регіонального чи місцевого – в основу процесу формування державної політики в сфері благоустрою населених пунктів повинні бути покладені загальнонаціональні пріоритети, до яких належать створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Відповідно до пріоритетів державної політики в сфері благоустрою населених пунктів визначаються її цілі і завдання, в яких конкретизуються основні напрями регулюючого впливу з боку органів влади.

Під час постановки завдань у рамках державної політики в сфері благоустрою населених пунктів, що розробляється, необхідно враховувати бюджетні можливості держави та місцевого самоврядування щодо фінансування передбачених заходів.

Ключовим питанням формування державної політики в сфері благоустрою населених пунктів незалежно від рівня її розроблення є визначення джерел фінансування програмних заходів. В умовах недостатнього бюджетного фінансування у цю сферу і переходу до ринкових механізмів її регулювання на органи державної влади покладається завдання створення сприятливого інвестиційного клімату та пошуку ефективних способів залучення позабюджетних інвестицій і кредитних ресурсів у цю сферу.

Реалізація головної мети і основних завдань державної політики в сфері благоустрою населених пунктів повинна здійснюватись за окремими напрямами шляхом розроблення і реалізації системи заходів, які умовно можна розділити на нормативно-правові, адміністративно-організаційні та фінансово-бюджетні.

Нормативно-правові заходи передбачають прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів, що забезпечують реалізацію державної політики в сфері благоустрою населених пунктів з урахуванням вироблених пріоритетів.

Адміністративно-організаційні заходи спрямовані на створення умов для реалізації державних програм у цій сфері, моніторингу стану сфери, проведення всеукраїнських та міжнародних заходів (всеукраїнський конкурс з благоустрою населених пунктів, участь у Ландшафтній конвенції, проведення виставкових заходів та семінарів тощо), здійснення державного контролю та ін. 

Фінансово-бюджетні заходи передбачають пряму участь держави у фінансуванні державних цільових програм з метою вирішення найбільш проблемних та гострих питань в цій сфері, у тому числі за рахунок компенсації відсотків за кредитами, наданих на розвиток цієї сфери.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ

У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Медведєва Аліція Йосифівна

cтудентка III курсу, напрям підготовки: туризм

ВП «Львівська філія КНУКіМ»

Львівська область розташована у Карпатському регіоні, який є надзвичайно сприятливим для розвитку зеленого туризму. П'ять районів області частково або повністю знаходяться в гірській місцевості. Це Сокальський, Дрогобицький, Самбірський, Старосамбірський і Турківський райони. За вийнятком Дрогобиччини, населення решти районів відноситься до найменш працевлаштованих категорій людності по області. Більше як в 60% сільських населених пунктів відсутні суб'єкти господарської діяльності. Переважно жителі сіл живуть за рахунок домогосподарств, певна частина зареєстровані як безробітні і 18-22% - тимчасові або більш тривалі (1,5-2 роки ) трудові мігранти. Це при тому, що майже кожний другий житель села - пенсіонер. Інтенсивна трудова міграція відбувається як із сіл в міста, так і за межі держави. Внаслідок внутрішньої міграції чисельність сільського населення в Україні зменшилась на 2,4 млн. осіб. Дані Держкомстату України засвідчують від'ємне сальдо міграції сільських жителів: за період між 2003-2011 рр.., воно становить щороку коло 200 тис. осіб, при тому 2/3 з них є особами працездатного віку. Так само за кордон - майже 1,5 тис. чоловік за 2012 р. [3,346-349].

Як свідчать статистичні дані за 2012 рік, середній річний сукупний дохід на одного члена родини на Львівщині становить 21180,7 грн.; сукупні витрати, за приблизними підрахунками, на споживчі потреби становлять майже 84%, коло 30% осіб із числа жителів працездатного віку не мають постійного місця роботи [3,377-379].

В цілому по Львівській області зберігається негативна демографічна ситуація. Рівень народжуваності сільського населення в розрахунку на 1000 осіб, становить 13,2 осіб, в містах - 11,1, рівень смертності є переважаючим і становить 15,2 особи на селі, також він перевищує аналогічний показник смертності в містах, що становить 10,7 особи . В ряді районів області є значне число населених пунктів, де біля 8-10 років не зареєстрована народжуваність [1]. Однак Львівщина, як і весь Карпатський регіон, є найбільш сприятливою для проживання.

Разом з тим область має досить розвинену туристичну інфраструктуру, яка відома не лише пам'ятками Львова, а й навколишнім «золотим кільцем» замків із картинними галереями і музеями, гірськими туристичними маршрутами на Сколівщині, Турківщині тощо. Використання такого потенціалу для вітчизняних і зарубіжних туристів може значно покращити матеріальне становище сільського населення та економіку регіону. Дослідження таких українських науковців, як П. Горішевського, Т. Лужанської, М. Рутінського та інших свідчать про можливість розвитку сільських територій через оптимізацію сільського зеленого туризму. Окремі аспекти зеленого туризму висвітлені у більш загальних працях відомих вчених у галузі права, менеджменту, історії туристичної діяльності, економіки, географії та інших. Але, на жаль, у більшості наукових праць мало уваги приділено управлінню розвитком сільського туризму, його економічній ефективності у наявній туристичній інфракструктурі Львівської області. Тому, метою даного повідомлення є обгрунтування необхідності оптимізації зеленого туризму та окреслення значення його розвитку для покращення економічного становища в регіоні.

Як відомо, туризм для багатьох країн світу є важливим джерелом прибутку. Зокрема, майже в 40 країнах світу він є одним з трьох основних напрямів поступлень до національного ВВП. Показовою в цьому плані є республіка Сан-Маріно, розташована в Альпах. На Львівщині, перш за все в її південно-західній частині, є найбільш сприятливі умови для організації зеленого туризму. Крім того, на території області знаходяться природно-заповідні зони, курортні та лікувально-оздоровчі території. Загалом територія жодного із адміністративно- територіальних районів області не включає в себе непридатні для туризму землі, в тому числі і радіоактивно забруднені.

Традиційно кожен рік Україну відвідує приблизно 20 млн. іноземців, більшість з яких є громадянами країн СНД. Водночас, третина з них приїзджає із Європейського Союзу. Отже, туристична галузь має досить вагоме значення для економіки нашої держави. Виходячи із природно-культурного потенціалу України, розвиток даної сфери господарського життя повинен зайняти пріоритетне місце в стратегії економічного поступу на найближчі 10-15 років.

В даний час туристична галузь в Україні є лише п'ятою за значенням складовою поповнення бюджету, а її питома вага має значно зрости, зважаючи на такі об'єктивні передумови, як вигідне геонолітичне розташування України в центрі Європи, наявність значного туристично-рекреаційного потенціалу, сприятливий клімат, багаті флора та фауна, чисельні культурно-історичні пам'ятки світового рівня. Важливою підставою для нарощування зеленого туризму є світові тенденції. Так, за останні десятиліття у світі чисельність туристів неухильно зростає і охопила майже третину населення земної кулі. Особливо популярним є туризм для країн з високим рівнем життя, де серед подорожуючих переважають пенсіонери та молодь, тобто ті, у кого є значно більше вільного часу. І характерним для цього процесу є те, що найбільш динамічно зростаючим сектором світового туристичного господарства є сфера сільського зеленого туризму.

У цьому плані вагомий внесок у розвиток галузі робить Спілка сприяння сільському зеленому   туризму,   заснована   в   Україні   у   1995   році. Метою   діяльності   Спілки   є популяризація відпочинку в українському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури та самозайнятості сільського населення, збереження культурної спадщини та навколишнього середовища, що має важливе еколого-економічне значення. Викликають інтерес та активізують життя Спілки науково-практичні конференції, круглі столи, виставки, фестивалі, тренінги в різних областях. Спілка заснувала журнал «Туризм сільський зелений», спільно з науковцями видає посібники, методичні та практичні рекомендації, рекламно-інформаційну продукцію. Все це загалом не тільки інформує споживачів туристичних послуг, але й заохочує інвесторів, в тому числі із-за кордону [2]. В кінцевому підсумку це приносить економічний ефект не тільки тимчасового значення, а і на перспективу.

Для аналізу потенційних економічних можливостей та їх використання для потреб туризму здійснено розрахунки частин заповітних територій, найбільш придатних для зеленого туризму, від загальної площі кожного району. Значна частина районів області мають досить високий бал заповідності, як і Львівщина загалом. По приблизних розрахунках відстежено, що найвищі показники спостерігаються в такому порядку: Яворівський район («Розточчя»), Сколівський, Бродівський, Турківський, Старосамбірський, Перемишлянський, Стрийський. Охорона заповідних територій здійснюється переважно в гірських та горбо-гірних районих.

Вагоме місце серед туристичних ресурсів займають природно-заповідні зони. Серед них природні, штучно створені лісові насадження, генетичні резервати основних лісоутворюючих порід, елітних насаджень бука, дуба, модрини карпатської та інших. Цінність цих природних і рукотворних національних багатств є очевидною і зрозуміло, що ці території є одними з перших для бажаючих займатися зеленим туризмом. Очевидно, необхідно активніше розвивати туристичну інфраструктуру та маршрути, залучати вітчизняних та іноземних інвесторів до їх розширення.

Стратегічне значення для здоров'я нації має лікувально-оздоровча функція лісу, яка зумовлена його фітоцидністю. На території Львівської області ростуть дерева та кущі різної фітоцидності - від найвищої (дуб черещатий, клен гостролистий) до найнижчої (бузина), а також значна кількість лісових рослин середньої фітоцидності (береза, сосна звичайна, смерека, ялина, ліщина, черемха, акація жовта, бузок звичайний, в'яз). Наявність такого лісового розмаїття створює умови для сезонного туризму, оздоровлення та відпочинку. Їх забезпечує іонізоване повітря як засіб профілактики та лікування безсоння, перевтоми, гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, бронхіальної астми, туберкульозу тощо.

Все більше стають популярними мисливські та фіштури, особливо для зарубіжних туристів, оскільки Львівщина межує з країною Євросоюзу - Польщею. Ресурсом для таких дорогих та екзотичних видів відпочинку виступають заповідно-мисливські угіддя на базі лісових, водно-болотних, водоохоронних та прибережних захисних смуг. Кількість мисливських тварин та риби в області достатня, а в деяких місцях надмірна.

Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму зумовлюється нагальною необхідністю невідкладного розв'язання соціально-економічних проблем сучасного села. За роки незалежності України спостерігається депопуляція населення, особливо на селі, зростає безробіття, масова заробітчанська міграція, перш за все репродуктивно придатних та освічених людей. У той час при підтримці держави, територіальних громад вони могли б себе реалізувати, надаючи послуги «зеленим» туристам.

Популяризація і розвиток зеленого туризму створить базу і розширить можливості для відродження сільської місцевості. Диверсифікація життєдіяльності цієї галузі сприятиме стійкому розвитку не тільки сільських територій, а і громад, особистих домогосподарств. Даний вид туризму є багатогранним і створює широкі можливості для відпочинку в сільській місцевості: поселення у сільській садибі з подальшим культурно-пізнавальним ухилом; більш тривале проживання у сільських садибах та участь у веденні сільськогосподарської діяльності; пасивна форма відпочинку в ході прогулянок, походів по маршрутах; заняття мисливством, рибальством. Позитивним прикладом для цього є функціонування в країнах Європи (Австрії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Швейцарії, Швеції та ін.) мережі сільських осель, які призначені для туристичного забезпечення. Урбанізована Європа у цьому плані є зразком для сільського туризму.

Сільський зелений туризм стає щораз більше популярним і має значні перспективи. Він відіграє роль каталізатора розвитку супутніх галузей економіки і не вимагає значних фінансових витрат держави. Стимулюючи збільшення надходжень до бюджету (державного і місцевого), він сприяє підвищенню доходів сільських родин. Розвиток сільського туризму вплине на поліпшення соціально-економічного становища сільських територій. Підвищення добробуту жителів сіл, покращення здоров'я туристів з інших регіонів оптимізує демографічну ситуацію в країні, сприятиме збільшенню темпів природного приросту населення.

Список використаних джерел:

1.Демографічна ситуація у Львівській області. » [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.lv.ukrst.gov.ua

2.Офіційний сайт спілки сприяння сільського зеленого туризму в Україні. Історія:  [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.greentour.com.ua/ukrainian/union/history/html.

3. Статистичний щорічник України за 2012 рік  [Текст]. / За ред. О. Г. Осауленка. - К.: ТОВ «Август Трейд», 2013.