Тематичний напрям 4.

Тематичний напрям 4.

Менеджмент. Маркетинг. Логістика

ОСОБЛИВОСТІ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Лозовський Олександр Миколайович,

кандидат економічних наук, доцент,

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Макарчук Інна Олександрівна,

студент, Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

На сучасному етапі господарювання, в зв’язку з посиленням реформаційних процесів в економіці України, особливо важливого значення набуває управління конкурентоспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності. Проблема забезпечення конкурентоспроможності є основною умовою підвищення і підтримання позицій підприємництва, як на внутрішньому та і на зовнішніх ринках. Тому для формування сильної конкурентної позиції  потрібен постійний моніторинг потрібних ринків, позицій фірми, позицій конкурентів, смаків і переваг постійних споживачів, досліджень сильних і слабких сторін власної господарської діяльності, здатність та швидка пристосованість до змін ринку.

На сьогодні проблема конкурентоспроможності підприємства стоїть досить гостро. Оскільки в умовах ринкових відносин та загострення конкурентної боротьби в лідируючих позиціях залишаються тільки ті підприємства, які здатні до швидких змін в організації управління, до постійного оновлення виробництва, впровадження інновацій, постійного поліпшення якості та характеристик продукції та послуг.

Конкуренції присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних економістів таких як Г. Азоєва, І. Ансофа, Л. Балабанової, Т. Загорної, М. Портера, В. Гросул, Ф. Котлера, О. Кузьміної, Ж. Ламбена, В. Павлової, Ю. Іванова, І. Мазура, Р. Мансурова, А. Наливайко, Р. Фатхутдиноав, Є. Смирнова та ін.  У своїх дослідженнях вчені пропонують різні підходи до трактування поняття конкурентоспроможності, розглядають особливості формування та засоби діагностики конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах господарювання, аналізують чинники, що впливають на конкурентоспроможність, висвітлюють проблеми управління конкурентоспроможністю підприємства та шляхи їх вирішення.

Поняття «управління конкурентоспроможністю підприємства» має різні трактування. Так, поняття за автором Балабанової Л. В. визначається як сукупність управлінських дій, спрямованих на дослідження діяльності активних і потенційних конкурентів, їх сильних і слабких сторін, а також розробку конкурентних стратегій, що забезпечують формування й підтримку довгострокових конкурентних переваг. Автор Мансуров Р. Є. розглядає управління конкурентоспроможністю підприємства як діяльність, спрямовану на формування ряду управлінських рішень, які, відповідно, повинні бути спрямовані на протистояння можливим зовнішнім впливам для досягнення лідерства відповідно до поставлених стратегічних завдань. Також існує таке трактування даного поняття: «конкретна функція менеджменту, що реалізується через здійснення загальних функцій з метою підтримання та підвищення конкурентоспроможності підприємства та його товарів, що є складовими єдиної системи».

Переглянувши вище зазначені визначення «управління конкурентоспроможністю», ми вважаємо, що найбільш точним поняттям, яке розкриває всі його аспекти, є таке тлумачення: управління конкурентоспроможністю підприємства - це сукупність важелів і способів впливу на сфери створення й реалізації конкурентоспроможних товарів, цілі і відповідальність суб’єктів господарювання, що реалізуються за допомогою сукупності управлінських засобів.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин, на нашу думку, передумовами, які зумовлюють необхідність управління конкурентоспроможністю підприємств, слід вважати:

-     скорочення життєвого циклу товарів при одночасному розширенні їх номенклатури;

-     швидкий розвиток інноваційних процесів та суттєве ускладнення технологій виробництва;

-     актуалізація проблем нелінійного менеджменту та уміння продукувати нелінійні інновації;

-     наростання значущості соціально-психологічних аспектів управління;

-     поява великої кількості виробників, що займаються виробництвом однотипної продукції;

-     велика кількість посередників на шляху до ринку збуту;

-     вплив модних тенденцій.

Тому необхідність не тільки виживання в умовах конкуренції, а й нарощення власних потужностей підприємства, спонукає їх до еволюційних перебудов і до постійного та безперервного удосконалення системи функціонування.

На сьогодні конкурентоспроможність суб’єктів підприємництва характеризується динамічністю умов її прояву та потребує постійного оцінювання, моніторингу показників, що її визначають, та дослідження факторів конкурентоспроможності, що обумовлюють формування нових та виявлення резервів підтримування існуючих конкурентних переваг.

Одним із таких способів отримання конкурентних переваг, на нашу думку, є використання системного підходу в управлінні. Вперше суть системного управління конкурентоспроможністю з’ясував американський фахівець Р. Джонсон, визначивши його як ефективну систему, яка об’єднує діяльність різних підрозділів корпорації, відповідальних за розроблення базових і майбутніх параметрів конкурентоспроможності, підтримку досягнутого рівня конкурентоспроможності та його підвищення для забезпечення виробництва й експлуатації продукції на найбільш економічному рівні із повним задоволенням потреб споживача [3, с.99].

Необхідність використання системного підходу в управлінні конкурентоспроможністю, ми вважаємо, зумовлюється наступними причинами:

-здійснюється на різних адміністративно-господарських рівнях, що забезпечує взаємозв’язок між ними і внаслідок цього покращення діяльності підприємства;

-управління конкурентоспроможністю на різних рівнях скеровують на різні об'єкти;

-передбачає різні види діяльності, що не дозволить підприємству збанкрутувати внаслідок зменшення або відсутності попиту на один із товарів та/або послуг;

-здійснюють на різних стадіях ЖЦТ, а отже – в різних підрозділах

підприємства.

Системний підхід передбачає управління конкурентоспроможністю продукції на всіх стадіях життєвого циклу продукту, на всіх рівнях управління, як по вертикалі - за рівнями керівництва, так і по горизонталі - за функціями управління конкурентоспроможністю. Реалізація даного принципу дозволить підвищити наукову обґрунтованість прийнятих рішень і збалансованість їх з фінансовими та матеріальними ресурсами. Схема функціонування системи управління конкурентоспроможності підприємства на основі системного підходу представлена на рис. 1.

Рис. 1. Схема функціонування системи управління конкурентоспроможністю

  При використанні системного підходу до управління конкурентоспроможністю, ми вважаємо, що його слід здійснювати за такими основними напрямами:

-  нейтралізація (подолання) або обмеження кількості негативних (деструктивних) чинників;

-  використання позитивних зовнішніх чинників впливу для нарощування та реалізації конкурентних переваг підприємства;

-  забезпечення гнучкості управлінських дій і рішень.

Під системою управління конкурентоспроможністю підприємства також розуміють сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для створення й реалізації умов, які, своєю чергою, сприятимуть створенню конкурентних переваг для підприємства у теперішньому чи майбутньому бізнес-середовищі.

Система управління конкурентоспроможністю повинна стосуватися усіх видів діяльності, що пов’язані зі створенням конкурентних переваг підприємства, товару, робіт, послуг, і взаємодіяти з ними. Адже, вона охоплює усі стадії життєвого циклу продукту і процеси, а саме: маркетинг і вивчення ринку; проектування й розроблення продукції; планування й розроблення процесів; закупівлі; виробництво чи надання послуг; контроль; упаковку і складування; збут і продаж; монтаж і здачу в експлуатацію; експлуатацію; технічну допомогу й обслуговування; утилізацію чи вторинне перероблення продукції після закінчення терміну її використання.

Ми вважаємо, що на сучасному етапі розвитку господарювання одним із найвагоміших факторів формування конкурентоспроможності підприємства є якість його продукції, тому слід визначити такі основні напрямки підвищення конкурентоспроможності як:

-забезпечення унікальності власної марки у порівнянні з конкурентами;

-формування яскравого іміджу підприємства у ЗМІ, що дозволить виділитись серед конкурентів;

-оригінальний чи ергономічний дизайн виробу чи продукту;

-високий рівень передпродажного та після продажного сервісу, що забезпечить повторне звернення клієнтів до підприємства.

Отже, в умовах посилення конкуренції, високого рівня невизначеності й ризику вітчизняних ринків вважається за доцільне рекомендувати українським підприємствам застосовувати не статичні, а адаптивні системи управління конкурентоспроможністю, що дасть змогу: забезпечити високу якість управління конкурентоспроможністю; підвищити надійність системи управління в умовах впливу неконтрольованих чинників; забезпечити багатоваріантність системи управління конкурентоспроможністю. Системний підхід до управління конкурентоспроможністю дозволить підприємству розглянути вплив зовнішніх і внутрішніх факторів у вигляді єдиної картини, та дозволить розробити систему ефективних заходів для реагування.

Список використаних джерел:

1.    Кузьмін О.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посібник / О. Є. Кузьмін, Н.І. Горбаль. - Львів: Компакт - ЛВ, 2009. – 304с.

2.    Степанкова А.А. Система управління конкурентоспроможністю продукції підприємства / А.А. Степанкова, О.П. Кавтиш // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://probl-economy.kpi.ua/pdf/2012-38.pdf.

3.    Фролова В.Ю. Системний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства / В.Ю. Фролова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - № 2 (22). - 2013. - С. 98-102.